15:52 урок української літератури, 10 клас |
Тема. Двосвіття Мавки і Лукаша у драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки Культурологічна тема: 1) Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає… Леся Українка 2) А тільки – смутно, що не можеш ти Своїм життям до себе дорівнятись. Леся Українка Мета: охарактеризувати двосвіття образів Мавки і Лукаша у драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки; створити власне бачення поетичного світу високої духовності і краси; порівняти світ природи і світ людини у творі; шляхом компаративного аналізу охарактеризувати глибину почуття кохання Мавки і Лукаша у драмі-феєрії «Лісова пісня» та Лесі Українки і Сергія Мержинського у поезії «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами»; дослідити роль художніх тропів, особливості кольорової характеристики та музичного оформлення у творенні образу Мавки та Лукаша; формувати вміння «бачити» красу в образі лісової дівчини і меркантильний світ душі Лукаша; розкрити особливості взаємодії гармонії ідеалу з життєвою правдою; створити модель життя Мавки та модель життя Лукаша, визначити спільне і відмінне між ними; розвивати самостійність логічного й образного мислення, пам’ять, культуру зв’язного мовлення, комунікативні здібності; виховувати чутливу увагу до краси – краси природи і людської особистості, краси почуттів, любов до природи, бажання читати художні твори. Цілі уроку Учні повинні знати:
Учні повинні вміти:
Тип уроку: асоціативний урок-враження з елементами дослідження Обладнання: портрет Лесі Українки, портрет Сергія Мержинського, ілюстрації до драми-феєрії «Лісова пісня», літературний творчий диктант-асоціація, картки характеристики літературного персонажа, схеми, вислови, драма-феєрія «Лісова пісня», поезія «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами», фрагменти кінофільму «Лісова пісня», слайди Хід уроку І. Організаційний момент. 1. Рефлексійний етап уроку. Початкова рефлексія - що я хочу розкрити? - що я хочу створити? - що я хочу дослідити? ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотиваційний етап уроку. 1. Вступне слово вчителя. Леся Українка «Лісова пісня» - це гімн єднанню людини й природи, щира лірично-трагедійна драма-пісня про велич духовного, про порив людини до щастя, про складні, болісні шляхи до нього, до реалізації високої мрії. У листі до матері Олени Пчілки Леся Українка зазначала, що «Лісова пісня» з’явилася в результаті спогаду про дитинство, проведене на Волині, коли її навіки зачарував образ лісової русалки. «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними». Нагадувала матері про почуті розповіді про мавок, про те, що «в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Немічним вона мені мріла…». «Лісова пісня» не поступається таким світовим шедеврам як «Синій Птах» Моріса Метерлінка та «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова. М. Зеров писав: «Стара романтична нота прославлення материнського лона природи відсувається в рядках «Лісової пісні», а дядько Лев з його словами «Що лісове, то не погане, сестро, усякі скарби з лісу йдуть…» безперечно відповідає романтичному світобаченню. Природа та її життя прекрасні, але людина стала окремо, пішла своїм шляхом, створила свої закони і свій світ – нудний, убогий, безкрилий…». 2. Інсценізація «Вона жива і буде вічно жити» Леся. Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу свій шлях тернистий? Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах! Мавка. Хіба ж це тихий спів? Це ж грім, це блискавиця! Ти сказала, і тебе почули, і про мене всі заговорили. Леся. Мавко, це ти? Мавка. Я! Я, матінко моя! Ти дала мені життя. До тебе всі німі й глухі блукали в лісі, заклопотані справами. А ти побачила й почула мою душу. Мене в безсмертя повела. Леся. Тебе у серці я виношувала довго. А потім… яскравий спалах почуттів. Мавка. Які ти передала мені й Лукашеві. О, як ми кохали! Леся. Я хотіла передати чисте, незаплямоване буденністю, кохання. Мавка. Проте буденність не залишилась осторонь, вона втрутилася в наше життя, в наше щастя, у наше кохання. Вона забрала у мене Лукаша. Ні, ні вона не забрала. Вона пронесла наші болі і страждання через роки. Я жива, я безсмертна. Леся. Все злучиться в цілісність, природа й люди, Що є, що минуло, що сталось, що буде. І рідне, й чуже поєднається щільно… 2. Проблемні питання: - висока духовність і краса в образі Мавки; - прихована сутність людських взаємин в образі Лукаша; - власне бачення поетичного світу високої духовності і краси; - модель життя Мавки та модель життя Лукаша, спільне і відмінне між ними. 3. Створення морально-естетичного ґрона уроку: краса природи краса людської особистості краса почуттів духовність, краса гармонія ідеалу з життєвою правдою змістовне життя, гармонійне, як природа утвердження краси вільнолюбного незнищенного духу, кохання і мрії 4. Епіграфи до уроку: 1) Прекрасне є життя. Життя таке, яким воно уявляється нам за нашими поняттями про нього. М. Г. Чернишевський 2) Моральність – це духовна сутність людини. Л. М. Толстой - Пояснення змісту епіграфів. ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу. Характеристика образів Мавки та Лукаша. (Кадри із фільму «Лісова пісня». В головній ролі Р. Недашківська, В. Сидорчук, постановка В. Івченка, 1961 рік) 1. Актуалізація суб’єктного досвіду учнів. Творчий диктант-асоціація Завдання: вивести формулу гармонії природи, людської душі. 1) З чим асоціюється образ «Того, що греблі рве»? («воля молода») 2) Відгуки Русалки про людей… («солом’яний дух», «дух ненавидний», «натрутні») 3) Людські стежки в уяві Лісовика… («не ходить воля», «там жура тягар свій носить», «пропала воля») 4) В уявленні Мавки сік берези… («се кров її») 5) Мавчині очі в уяві Лукаша… («тепер зелені», «як небо сині», «вже сиві», «здається, чорні», «може, карі») 6) Які сни сняться Мавці? («все білі сни: на сріблі сяли ясні самоцвіти, стелилися незнані трави, квіти, блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі спадали з неба…») 7) Враження Мавки від гри Лукашевої сопілки… («Як солодко грає, як глибоко грає, розтинає білі груди, серденько виймає») 8) Плач Мавки… («то роса вечірня», «встає на озері туман») 9) Враження Мавки від поцілунку Лукаша… («Ох! Зірка в серце впала») 10. Які квіти зацвіли на Мавчиному личку від поцілунку Перелесника? («цнотливії, незапашні, осінні») 11) Мавка про голос і очі Лукаша… («голос чистий, як струмок, а очі - непрозорі») 12) Мавка про «мову» Лукашевого серця… («невиразно воно говорить, як весняна нічка») 13) «Цвіт душі» Лукаша, з якого народилося високе почуття кохання… («той цвіт від папороті чарівніший – він скарби творить») 14) Враження Мавки про життя і душу Лукаша… («о тільки – смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись») 15) Русалка про Мавчине кохання… («солом’яного духу дитина квола. Хилиться од вітру, під ноги стелеться. Зостріне іскру – згорить не борючись») 16) Лісовик про зраду Мавки… («Саму себе. Покинула високе верховіття і низько на дрібні стежки спустилась») 17) З чим порівнює Мавка свій жаль за дядьком Левом? («мій жаль спадає, наче мертвий лист») 18) Уявлення Мавки про волю… («Вільна я вільна… Сунеться хмарка по небу повільна… йде безпричальна, сумна, безпривітна… Де ж блискавиця блакитна?») 19) Уявлення Перелесника про щастя… («Щастя – то зрада, будь тому рада, - тим воно й гарне, що вільно летить!») 20) Як асоціюється в образі Мавки невмирущість духовного, вічність краси? («Я обізвуся до них шелестом тихим вербової гілки, голосом ніжним тонкої сопілки, смутними росами з вітів моїх») Вивести формулу гармонії природи, людської душі: Формула гармонії природи: воля молода – мінливість природи – ясні самоцвіти – роса вечірня – високе верховіття – хмарка повільна – шелест тихий вербової гілки Формула людської душі: солом’яний дух – пропала воля – серденько виймає – голос чистий, очі непрозорі – невиразно говорить – цвіт від папороті чарівніший – не можеш своїм життям до себе дорівнятись – солом’яного духу дитина квола – дрібні стежки – мертвий лист – щастя – то зрада. 2. Дослідження-враження образів Мавки, Лукаша, природи відповідно до пір року (навесні, влітку, восени, взимку). Робота в групах. (Звучить музика) Завдання: дослідити особливості творення образу Мавки, Лукаша зміни у природі, зробити висновки. І група дослідників Мета роботи: дослідити особливості творення образу Мавки, Лукаша навесні, влітку, зміни у природі, скласти план-враження порівняльної характеристики образу Мавки, Лукаша, природи. (Мавка в ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами (весна). Мавка виходить з хати перебрана: на їй сорочка з десятки, скупо пошита і латана на плечах, вузька спідничина з набиванки і полиняний фартух з димки, волосся гладко зачесане у дві коси і заложене навколо голови (літо). Лукаш – дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах щось дитяче… (весна). Природа – узлісся наче повите ніжним зеленим серпанком, де-не-де й верховіття дерев поволочене зеленою барвою. Розвивається все в лісі: спочатку на вербі, на вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала… (весна). Пізнє літо. На темнім матовім листі в гаю де-не-де видніє осіння прозолоть. Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом. Починає накрапати дрібний дощик, густою сіткою заволікає галяву, хату й гай…) ІІ група дослідників Мета роботи: дослідити особливості творення образу Мавки, Лукаша восени, взимку, зміни у природі, скласти план-враження порівняльної характеристики образу Мавки, Лукаша, природи. (Мавка в чорній одежі, в сивому непрозорому серпанку, тільки на грудях красіє маленький калиновий пучечок (осінь). Висока жіноча постать у білій доцільній сорочці і в білій, зав’язаній по-старосвітському, намітці. Вона йде хитаючись, наче од вітру валиться… (зима). З лісу виходить Лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки (зима). Природа - хмарна, вітряна осіння ніч. Останній жовтий відблиск місяця гасне в хаосі голого верховіття. Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики… Починається хворе світання пізньої осені. Безлистий ліс ледве мріє проти попелястого неба чорною щетиною, а долі по узліссі снується розтріпаний морок… ) 3. Враження-асоціація характеристики образів Мавки і Лукаша. Мета роботи: скласти асоціативний ряд вражень Мавка у часі і просторі Лукаш у часі і просторі
я завжди; - зустріч з Мавкою;
виттям Проблемні питання:
Асоціативний ряд вражень: зародження кохання – розкривається висока поетичність душ Мавки і Лукаша – наростання переживань Мавки – посилення страждань – втрата Лукашем щирості, привітності – визрівання зради – край стражданням Мавки – перетворення Лукаша на вовкулаку - перетворення Маки на вербу – спокутування Лукашем вини – Мавчина душа жива - смерть Лукаша. 4. Блок творчості. Проблемні питання:
- змістовне життя, гармонійне, як природа. - Складання твору-враження. 1) Краса Мавки. У чому вона? 2) Висока духовність Мавки. Яка вона? 3) Висока духовність і краса природи. - Складання графічної моделі життя Мавки. Мавка (вічно жива, висока духовність, краса почуттів, саможертовність, почуття кохання вічне, наявність душі, яка ніколи не вмирає, зраджує саму себе = змістовне життя, гармонійне, як природа) - Складання графічної моделі життя Лукаша. Лукаш (швидкоплинність життя, високо-приземлений світ духовності, втрата щирості, зраджує самого себе, зраджує Мавку, почуття кохання короткочасне, сутність людських взаємин, смерть = гармонія ідеалу з життєвою правдою) Завдання-творча скарбничка.
Джерело кохання Мавки і Лукаша таїнство природи таїнство життя таїнство людської душі 5. Дискусія-враження. - Мавка-Доля – це Лукашева і Мавчина доля?! Як ви вважаєте?Доведіть свою думку. Прочитайте монолог Долі. Мотив якого жанру усної народної творчості він нагадує? Я – загублена Доля. Завела мене в дебрі Нерозумна сваволя. А тепер я блукаю, Наче морок по гаю, Низько припадаю, стежечки шукаю До минулого раю. Ой уже тая стежка Білим снігом припала…
ІV. Компаративний аналіз особливостей почуття кохання Мавки і Лукаша та Лесі Українки і Сергія Мержинського. 1. Візитка про зустріч Лесі українки із Сергієм Мержинським. Перше кохання, яке боязко ступило на тінисту терасу в невеличкому містечку Чукурларі, що біля Ялти, де Леся Лікувалася, заглянуло в очі, усміхнулося щиро і навіки поселилося в серці. Сергій Мержинський… Різні версії цього кохання представлені у вітчизняних розвідках. Одна з них. Їм було добре вдвох. Вони часто слухали, як шепотіли кипариси, бився об скелі шалений прибій, витали чайки над водою. Сергій Мержинський нестямно був закоханий у Лесині очі, в яких стояла лісова прохолода, надвечірня зажура і тепло призахідного сонця. 2. Літературна довідка про Сергія Мержинського. Виступ учня Л. Українка і С. Мержинський Л. Українка і С. Мержинський на відпочинку Січень 1901 року. Мінськ. Тьмяно освітлена невеличка бідна кімната в будинку пані Нарейко, на розі Михайлівської та Широкої вулиці. В ліжку — молодий 30-річний чоловік із красивими чорними очима і з виснаженим невиліковною хворобою — туберкульозом — обличчям; на грудях — хрест. Біля ліжка – Євангеліє; переконаний соціал-демократ, він, відчуваючи невблаганне наближення смерті, в останні місяці життя став християнином. Сергієві Мержинському (так звали хворого) жити залишалося менше двох місяців... У ліжка — молода жінка. Змучена безсонними ночами, абсолютно забуваючи про себе, про своє помітно вже підірване здоров’я (теж туберкульоз, але кісток; оце страдницьке доглядання за хворим коханим призведе до різкого загострення цієї хвороби, яка через 12 років обірве і її життя), вона, все ж таки, відчуває: внутрішні сили не слабшають, а, навпаки, міцніють. Прекрасні очі палають колосальної сили духовним вогнем, який ніколи не зустрінеш у пересічної людини, вогнем, джерело якого — вміння співчувати, осягати чужий біль як власний і, водночас — незламна воля. Це Леся українка. Сергій Мержинський — досить відомий діяч соціал-демократичного руху; зокрема, на нього було покладено здійснення зв’язків між підпільниками Мінська та Києва. Ґрунтуючись на цьому факті, літературознавці, висвітлюючи взаємини Мержинського і Лесі, якось стримано і лаконічно, акцентували увагу на тому, що це був майже винятково бойовий союз товаришів. Мержинський, безумовно, не був видатною людиною. Але ж мав абсолютну рацію Михайло Пришвін, коли писав: «Чи часто бачимо, що чоловік — такий собі, а жінка — пречудова. Це можливо, означає, що ми не помічаємо прихованих достоїнств цього чоловіка, які оцінила ця жінка». На жаль, нам найкраще відомий саме останній, трагічний акорд їх кохання. Знаємо, що познайомились вони весною 1897 року в Криму, потім не раз зустрічались у Києві, Зеленому Гаї (родинне гніздо Косачів), листувались. У грудні 1900 року Леся, яка ще весною двічі навідувала свого друга в Мінську, дізнається, що жити йому залишилося лічені тижні. До того ж Мержинський цілком самотній... І вона, чудово знаючи, що таке біль і страждання, не вагалась ані секунди: негайно бути з ним. Невже міг зупинити Ларису Петрівну характер Мержинського, що став під впливом хвороби досить важким? А побутові труднощі? Всі залишили його — з тим більшою самовіддачею буде доглядати його вона! Багато, що просто вражає, коли дізнаєшся про останні місяці цього кохання. Вона, знаючи, що Сергій дотепер кохає іншу жінку, біля ліжка хворого пише від його імені листи до «суперниці». Знаходить в собі сили сказати в листі до матері: «Не буду, звичайно, говорити тобі, що начебто мені тепер легко жити, це неправдою було б, та лише нагадаю тобі, що я дуже стійка, отже ж, ти можеш бути впевнена, що мені ніяка небезпека не загрожує. Часом навіть злість на себе відчуваю, що занадто вже стійка». Сергій Мержинський останні два тижні життя вже ні з ким не розмовляв. 3 березня 1901 року він помер на руках у Лесі. Ця феноменальна жінка не тільки не зламалася – вона переплавила своє безмежне Горе у вогні творчої фантазії, яка допомогла їй створити в майбутньому головні свої шедеври — попри страшну хворобу. Геніальна велич духу дала їй право написати: «Я в серці маю те, що не вмирає...». 3. Робота над змістом поезії в прозі «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами» Лесі Українки. 1. Виразне читання ученицею поезії. «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…» Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись… А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою, – вона тремтить, як струна, – все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, – ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни… Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди? Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми? Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О, візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди! Візьми мене з собою. Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже… Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий! І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди. 2. Дослідити художні тропи та кольорову гаму змалювання почуттів Мавки і Лукаша в останньому монолозі Мавки з драми-феєрії «Лісова пісня» та Лесі Українки і Сергія Мержинського в поезії «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами». Робота в групах. І група «Літературознавці» Мета роботи: дослідити художні тропи змалювання почуттів Мавки і Лукаша в останньому монолозі Мавки з драми-феєрії «Лісова пісня» та Лесі Українки і Сергія Мержинського в поезії «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами». Зробити висновок-узагальнення за порівняльною каткою-враженням. ІІ група «Художники» Мета роботи: дослідити кольорову гаму змалювання почуттів Мавки і Лукаша в останньому монолозі Мавки з драми-феєрії «Лісова пісня» та Лесі Українки і Сергія Мержинського в поезії «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами». Зробити висновок-узагальнення за порівняльною каткою-враженням. Порівняльна картка-враження 1. Почуття героїв – звукова гама. 2. Кольори смутку і краси почуттів. 3. Звернення до коханої людини. 4. Рослини у творі, їх символіка. 5. «Енергія» почуттів. У чому вона. 6. Символ високої мрії у творі. V. Підсумок уроку. «Пісня Лесина ішла від серця, брала силу в огня, що палив її душу і спалював сильніше від сухот і спалив у жертовній любові…, а над жертовником запалав вогонь її пісень. Вогонь від Прометея…» Я. Гоян Кінцева рефлексія - що мною розкрито? - що мною створено? - що мною досліджено? VІ. Домашнє завдання. 1. Створити словесний ескіз пам’ятника Лесі Українці і Мавці (Високий рівень) 2. Скласти фанфіки «Якби Лукаш не зрадив…» (Достатній рівень) 3. Скласти опис Мавки з фрагментів кінофільму «Лісова пісня» (Середній рівень)
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |