Творчий диктант-асоціація

за змістом драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки

Завдання: вивести формулу гармонії природи, людської душі.

1) З чим асоціюється образ «Того, що греблі рве»?

(«воля молода»)

2) Відгуки Русалки про людей…

(«солом’яний дух», «дух ненавидний», «натрутні»)

3) Людські стежки в уяві Лісовика…

(«не ходить воля», «там жура тягар свій носить», «пропала воля»)

4) В уявленні Мавки сік берези…

(«се кров її»)

5) Мавчині очі в уяві Лукаша…

(«тепер зелені», «як небо сині», «вже сиві», «здається, чорні», «може, карі»)

6) Які сни сняться Мавці?

(«все білі сни: на сріблі сяли ясні самоцвіти, стелилися незнані трави, квіти, блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі спадали з неба…»)

7) Враження Мавки від гри Лукашевої сопілки…

(«Як солодко грає, як глибоко грає, розтинає білі груди, серденько виймає»)

8) Плач Мавки…

(«то роса вечірня», «встає на озері туман»)

9) Враження Мавки від поцілунку Лукаша…

(«Ох! Зірка в серце впала»)

10. Які квіти зацвіли на Мавчиному личку від поцілунку Перелесника?

(«цнотливії, незапашні, осінні»)

11) Мавка про голос і очі Лукаша…

(«голос чистий, як струмок, а очі - непрозорі»)

12) Мавка про «мову» Лукашевого серця…

(«невиразно воно говорить, як весняна нічка»)

13) «Цвіт душі» Лукаша, з якого народилося високе почуття кохання…

(«той цвіт від папороті чарівніший – він скарби творить»)

14) Враження Мавки про життя і душу Лукаша…

(«о тільки – смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись»)

15) Русалка про Мавчине кохання…

(«солом’яного духу дитина квола. Хилиться од вітру, під ноги стелеться. Зостріне іскру – згорить не борючись»)

16) Лісовик про зраду Мавки…

(«Саму себе. Покинула високе верховіття і низько на дрібні стежки спустилась»)

17) З чим порівнює Мавка свій жаль за дядьком Левом?

(«мій жаль спадає, наче мертвий лист»)

18) Уявлення Мавки про волю…

(«Вільна я вільна… Сунеться хмарка по небу повільна… йде безпричальна, сумна, безпривітна… Де ж блискавиця блакитна?»)

19) Уявлення Перелесника про щастя…

(«Щастя – то зрада, будь тому рада, - тим воно й гарне, що вільно летить!»)

20) Як асоціюється в образі Мавки невмирущість духовного, вічність краси?

(«Я обізвуся до них шелестом тихим вербової гілки, голосом ніжним тонкої сопілки, смутними росами з вітів моїх»).

*Формула гармонії природи: воля молода – мінливість природи – ясні самоцвіти – роса вечірня – високе верховіття – хмарка повільна – шелест тихий вербової гілки

* Формула людської душі: солом’яний дух – пропала воля – серденько виймає – голос чистий, очі непрозорі – невиразно говорить – цвіт від папороті чарівніший – не можеш своїм життям до себе дорівнятись – солом’яного духу дитина квола – дрібні стежки – мертвий лист – щастя – то зрада.

Творчий диктант-дослідження

за змістом новели «Intermezzo» М. М. Коцюбинського

Завдання: дослідити художню інтерпретацію образів новели.

1. Зізнання митця у заздрості планетам…

(«Мають свої орбіти, і ніщо не стоїть їм на їхній дорозі…»).

2. Сутність людини в новелі…

(«Як звірина… Жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд існування…»).

3.  «Моя утома» в новелі…

(«Яке тобі діло, що ти мене мучиш?.. Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене, мої руки, мій розум, мою волю і моє серце…»)

4. Тиша в уявленні автора…

(«Закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу. Вона виповняла весь двір, таїлась у деревах, залягла по глибоких блакитних просторах…»).

5. Окремий світ героя…

(«Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини – одна зелена, друга блакитна – й замкнули в собі сонце, немов перлину…»).

6. Вдячність сонцю…

(«Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів… Ти дороге для мене. Я п’ю тебе, сонце, твій теплий зцілющий напій… Я тебе люблю…»).

7.Три білих вівчарки…

(«Оверко… Тобі воля дорожча, ніж задоволена злість…», «Трепов гордо несе свою вовну і ставить ноги, наче білі колони…», «Пава ступає поважно, меланхолійно хитає задом і одстає…»).

8. Уявлення про вітер…

(«Вітер набива мені вуха шматками звуків, покошланим шумом…»).

9. Героя спиняє…

(«Біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл…»).

10. Одна хвилина темного горя – і вмить…

(«… усміхнулось направо, усміхнулось наліво – і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба…»).

11. Зв’язок із землею…

(«Будив сонну ще воду криниці», «п’ю екстракт луки», «чорний разовий хліб, який так гарно, по-сільськи пахне», «земля моя належить до мене», «всю її, велику, розкішну… - всю її вміщаю в собі»).

12. «Небесне» в уявленні головного героя…

(«Щось… свердлить там небо…, а вниз спадають тільки дрібні, просіяні звуки… Се жайворонки…»).

13. Жайворонок у новелі…

(«Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем…»).

14. Дні мого intermezzo…

(«… серед безлюддя, тиші і чистоти…»).

15. «Людське горе» в уявленні головного героя…

(«То був звичайний мужик… Але крізь нього я раптом побачив купу чорних солом’яних стріх, дівчат у хмарі пилу, брудних, негарних, блідих жінок, пранцюватих дітей…»).

16. Стосунки між людьми…

(«Між людьми, як між вовками»).

Творчий «диктант-оздоблення»

за змістом повісті «Тіні забутих предків» М. М. Коцюбинського

Завдання: створити «мозаїку-оздоблення» власного бачення взаємозв’язку людини і природи у повісті.

1. Знання Івана про світ природи…

(«Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник править усім; що в лісах повно лісовиків, що там блукає веселий чугайстир, що живе в лісі голос сокири»).

2. Увесь світ в уявленні Івана…

(«Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна…»).

3. Музика і світ душі Івана Палійчука…

(«Тиха музика, яка так довго і невловимо вилась круг його вуха, що навіть справляла муку…»).

4. Музика природи у повісті…

(«…сонце дзвенить у коси…, пурха коломийка, тихо дзвенить хвоя смерек, шепчуть ліси, плачуть дзвінки коров, гори зітхають…»).

5. Маріччині пісні були…

(«… сумні, прості і ревні, аж краяли серце…»)

6. Думки Івана, навіяні тоненьким голосом Марічки…

(«… що вона давно вже засіяла гори співанками своїми…»).

7. Враження Івана від полонини…

(«… висока лука, вкрита густою травою…, блакитне море збурених гір, вітер гострий, як наточена бартка…»).

8. Значення ватри в житті горян…

(«Полонина починала своє життя живим невгасимим вогнем, що мав її боронити од всього лихого…»).

9. Музика грозової хмари…

(«Там клекотіла важка синьо-біласта хмара…, заклекотіла внутрішнім гнівом, одчаєм безсилля…»).

10. Іван і Марічка-нявка. Кольори і «поведінка» природи…

(«Чорні смереки добродушно простягали над ними свої мохнаті лаби, наче благословляли…, скрізь панувала строга, в собі замкнута тиша, і тільки в долинах розбивалася шумом піниста сваволя потоків…»).

11. Танець чугайстра…

(«… смішно вихилявся чугайстир, примружував очі, поцмокував ротом, трусив животом, ноги незграбно тупцяли…»).

12. «Стан» природи і смерть Івана…

(«… його тягне безодня, схопила за шию, перегнула назад. Чорна важка гора розправила крила смерек і вмить, як птах, пурхнула над ним у небо…»).

13. «Голос» смерті в горах…

(«Сумно повістувала трембіта горам про смерть… Під вікнами сумно ридали трембіти…»).

Творчий диктант-роздум

за змістом «Легенди про вічне життя» І. Я. Франка

Завдання: охарактеризувати доцільність безсмертя людини, взаємного кохання як критерію щастя та неможливості його досягнення у творі.

1. Символіка дару Богині…

(«Малий золотистий горіх… дасть тобі молодим вічно жити»).

2. У чому суть страшних сумнівів аскета?

(«Вічно жить – молодим – ну, пощо се мені?

Чи вертати у світ, де панує борба?

Чи ось тут вічно жить?»).

3.Кохання Олександра Македонського…

(«Персіянки Роксани предивна краса

В його серці горить, мов пожар, не згаса…»).

4. Сумніви Олександра Великого щодо щирості почуттів Роксани…

(«Та хвилина мине, і він чує, що ось

В її серці вороже ворушиться щось…»).

5. Страшні бажання Роксани…

(«Се бажання пожарів, убійства, різні…»).

6. Ставлення аскета до царя…

(«Міліонам він сонце, життя є нове,

Для добра міліонів хай вічно живе…»).

7. Молитва царя до Богині…

(«Дай, Богине, щоб нині весь світ проваливсь!

Або дай, щоб скінчилася мука моя,

Щоб я знав, чи богиня вона, чи змія?..»).

8. Чого варте життя без коханої…

(«Що без неї життя? Сонце? Небо? Сам рай?

З нею жить! Або радше ти сам умирай!»).

9. Задум Роксани щодо Олександра Великого…

(«А як ніч надійшла, вона тихо пішла,

Олександру в вино трути-зілля влила…»).

10. Передсмертний монолог царя про вічне життя, кохання…

(«А життя – то борня! А любов – то брехня!

Хоч над світом я цар, та над серцем не цар…

Вічно жить – се горіть вік у вік на кострі!..»).

11. Смерть як спасіння від душевних і тілесних мук…

(«І здалось, що вже біль не так люто палив.

Прояснів його ум, серце збулось химер…»).

12. Вічне питання для кожного з героїв?

(«Та чи змушу кого мене вірно любить?»).

Створити власний ланцюжок уявлень: «Молодим вічно жити        …»

Творчий диктант-враження

за змістом романтичного етюду «По дорозі в Казку» О. Олеся

Завдання: створити «образ» дороги в Казку та образ ватажка юрби у творі

О. Олеся.

1. Образ орлів у творі…

(«літають над землею…, одних з землі здіймають, другим запалюють серця, на третіх жах наводять…»).

2. До чого кличе юрбу Він?

(«До сонця…»).

3. Образ мети в дорозі…

(«зависла в тумані, здіймає з плеч вагу велику, крила легкі дає, сліпі з метою йдуть, як зрячі…»).

4. Куди веде тропа?

(«із страшного лісу, де ніч стоїть…, веде у день рожевий…, веде до сонця…, веде до світлої мети…»).

5. Що уособлює образ зорі?

(«жить на те, щоб жить…, горіть на те, щоб дужче розгоріться…, велике щастя…»).

6. Які люди живуть у Казці?

(«живуть крилаті люде…»).

7. Що жде юрбу у Казці?

(«нас ждуть там оксамити…»).

8. Образ лісу у творі…

(«ліс «труна», «пекло…»).

9. З чим порівнюється вінок з червоних маків?

(«як кров твоя вогняна…»).

10. Символ корони на голові…

(«вона з живих квіток…»).

11. Лист терновий у короні…

(«щоб квіти не зів’яли…»).

12. Життю всю душу віддамо…

(«як солодко віддати душу, як радісно умерти в щасті, як радісно згоріти в ньому…»).

13. Із лісу, що давив нас, ми вийдем, ми вгледимо…

(«блакить небесну, проміння сонця…»).

14. В моїй душі…

(«квітки неначе розцвіли, пташки защебетали, замаяли крила…»).

15. Згоріть в житті…

(«єдине щастя…»).

16. «Образ» далекої путі…

(«закидана камінням, великі кручі, і яри, і камені, вітри і вихори, страшні потоки…»).

17. Куди веде дорога вгору…

(«у царство дня…»).

18. «Образ» гарячої крові в дорозі…

(«зогріє нас, в собі відіб’є проміння Казки, посіє мак…»).

19. Що несе людей у Казку?

(«несуть нас крила…»).

20. «Голос» сумнівів головного героя…

(«дрижить»).

21. Дівчина не сплела нового вінка…

(«ламаються квітки, пелюстки облітають…»).

22. Він веде юрбу…

(«у  Казку світлу…»).

23. Що засвітив ватажок юрбі?

(«Ранок! Ти засвітив його і сам безсило погасаєш…»).

24. Із Казки вийшов Хлопчик…

(«зірвати папороть розквітлу…»).

25. За лісом зараз…

(«Казка, сонце…»).

26. Брама Казки…

(«У золоті вона горіла…»).